Сергій Подолинський


Україна багата на талановитих людей. Мабуть, немає такої сфери, до якої б не долучалися українці. У різні епохи, у різних країнах світу ми можемо віднайти своїх великих і видатних земляків, які уславили не тільки своє ім’я, а й Україну. До плеяди таких людей належить Сергій Подолинський – український громадський і політичний діяч, лікар, соціолог, економіст, публіцист, теоретик, автор цілого ряду відкриттів. М. Грушевський писав про нього: «Він заслужив собі одно з найбільш почесних місць в історії нашого духовного життя» [1, 17]. Французький учений Дебірре називав С. Подолинського автором однієї з «найновіших теорій термодинаміки». Взагалі, спектр інтересів С. Подолинського був надзвичайно широкий: він розробляв космогенну енергетичну теорію, досліджував еколого-економічні проблеми, аналізував ідеї фізичної економії для розробки проблем сталого розвитку. Його обирали членом Російського географічного товариства та Французького товариства розвитку науки.

Сучасні філософи І. Огородник та М. Русин стверджують, що «категорія праці завжди привертала увагу представників філософської та суспільно-політичної думки, особливо в XIX ст. Однак її інтерпретація зводилася лише до переважання в ній економічних чинників, спонуки створення вартості й зростання національного багатства. Під іншим кутом зору проблему праці розглядає С. Подолинський; він осмислює її через фізичну енергетичну економіку, згідно з якою праця є одним із мислених різновидів загальної світової енергії. Її специфіка полягає в тому, що праця (якщо це осмислена, а не безсистемна робота) орієнтована не на розпорошування енергії, насамперед сонячної як основи життя, а на пакетування енергії, придатної для забезпечення вищих форм діяльності людиниФункція людського розуму полягає тут у регулюванні господарського життя та організації енергетичних потоків з метою перетворення світу та привнесення в нього нової якості»

Найвідоміший твір С. Подолинського «Праця людини і її відношення до розподілу енергії» був надрукований у 1880 р. російською та французькою мовами (французькою – у міжнародному часописі з біологічних наук). Упродовж 1880–1881 pоків вийшло ще три видання цієї праці французькою, італійською та німецькою мовами. 

Автор намагався з’ясувати відношення, що існує між людською працею і розподілом сонячної енергії на земній поверхні. Він показав, що хоча загальна кількість енергії, яку одержує поверхня Землі від її надр і від Сонця, поступово зменшується, загальна кількість енергії, що є у розпорядженні людини внаслідок людської праці, постійно зростає. На основі цього вчений доходить висновку: «Загальна кількість енергії, одержувана поверхнею Землі з її внутрішності і від Сонця, поступово зменшується. Водночас загальна кількість енергії, що накопичується на земній поверхні і є в розпорядженні людства, поступово збільшується. Збільшення це відбувається під впливом праці людини і домашніх тварин» [17, 137].
С. Подолинський довів, що праця є діяльністю, пов’язаною з регулюванням потоків енергії. Деякі види праці виключно ефективні при використанні енергії Сонця в господарстві, інші – в її збереженні і переробці, так що в сукупності людство може забезпечити потік негативної ентропії, достатній для сталого розвитку. Але для цього трудова теорія вартості повинна бути доповнена енергетичним балансом – політекономія має об’єднатися з фізикою [17, 139]. За розрахунками С. Подолинського, сталим розвитком суспільства треба вважати такий, при якому витрати однієї калорії людської праці втягують в обіг 20 калорій сонячної енергії (тепер це називають «принципом Подолинського»).

Український вчений сформулював нове природничо-наукове визначення праці: «Праця є таке споживання механічної та психічної роботи, що нагромаджена в організмі, яке має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні» [17, 35]. Із незліченних видів людської діяльності землеробство, за С. Подолинським, є «найпріоритетнішою, найпродуктивнішою, найкориснішою працею, яка в десятки разів збільшує вироблений природою продукт»

Є усі підстави стверджувати, що С. Подолинський здійснив еколого-економічне відкриття світового значення, довівши, що творча діяльність homo faber (людини діяльної) протидіє стихійним силам природи, які посилюють хаос (згідно з другим началом термодинаміки) шляхом мінімізації зростання ентропії, забезпечує нагромадження та перетворення сонячної енергії на земній поверхні в засоби задоволення фізичних і духовних людських потреб. Тим самим С. Подолинський визначив четверте начало термодинаміки. Це його еколого-економічне відкриття підштовхнуло видатного українського вченого В. Вернадського у 20-ті pоки XX ст. до створення теорії біосфери та ноосфери.

Український соціалізм Сергія Подолинського

Коментарі