Стратегія і Україна

Сьогодні про це вже можна говорити впевнено. Відсутність державної стратегії в Україні показала під час війни і невідворотний наслідок цього — відсутність військової стратегії і неспроможність діяти стратегічно у війні.
Українські олігархічні корпорації, представники яких виявилися м’яко кажучи недалекоглядними, теж вже нічого не можуть вдіяти. Але, беручи на себе по факту економічну владу на тій чи іншій українській території, ці олігархічні корпорації геть не збираються брати на себе соціальну відповідальність, солідарну політичну відповідальність та культурну відповідальність за територію.За стратегічним дефолтом держави Україна відбувся менш розголошуваний, але не менш приголомшливий, стратегічний дефолт українських олігархічних корпорацій. Їх власні аналітики ринкових кон’юнктур, фінансових оборудок та схем втечі від податків нічого не змогли їм підказати щодо гуманітарних змін у світі. Українські олігархи виглядають повними ідіотами, але все одно не бажають займатися масштабним стратегуванням.
Тепер вже пізно щось робити. Майбутнє держави України вже визначатиме не українська держава — в кращому разі українська громада і ті небагато патріотичних українських корпорацій, які зможуть їй допомогти. В гіршому разі її майбутнє визначатимуть російські та американські стратегічні інститути.
І в будь-якому разі, території України, що попали під владу українських олігархічних корпорацій, будуть сірими зонами або навіть чорними дірами в соціальному, політичному та культурному плані, принаймні на найближчі роки.Свого часу Україна проґавила можливість для створення свого RAND. А зараз Україна практично втратила можливості для свого Stratfor.
Я без надії сподіваюсь на те, що можливо нам вдасться створити організацію громадського стратегування з позицією вселюдської солідарності. Але такого типу організації ніколи не мають крупних замовників та й світова криза не сприяє цьому.
Тому громадське стратегування людства в найближчому майбутньому перебуватиме в кризі на тлі того, як державне та корпоративне стратегування займатиме думки інтелектуалів не дуже адекватними прогнозами.Чи може в принципі виникнути в Україні хоч десь — хоч в державі, хоч серед корпорацій, хоч на рівні громади — щось схоже на стратегічну позицію? Ось в чому головне питання виживання нашої країни.


Від RAND до Stratfor і далі на майбутнє

В Світі існують дві моделі суспільства, суспільного ладу: ліберально-капіталістична та соціалістична. Не забувайте, що в Китаї соціалізм а то й комунізм. Соціалізм або комунізм є підвидом державного капіталізму. Приватна власність та ліберал-капіталізм підточують ідеологію Китаю, але навряд чи щось змінять системно в Азії.
Соціалізм, комунізм є зручною сходинкою до солідаризму. Тому в найближчі роки побачимо ідеологічне змагання народного капіталізму з солідаризмом.
Що можуть зробити українці? Створити власну стратегію змін держави, суспільства, державного ладу та економічної системи в Україні. Для цього достатньо системної роботи кількох десятків ліюдей протягом року.

Приклад громадського стратегування в США існує, це 
Heritage є громадською структурою, яка фінансується громадою США. Досить успішний приклад організації громадського стратегування.
Україні варто задекларувати розворот стратегічного курсу від ліберального капіталізму до соціалізму. В цьому випадку Україна отримає у війні з Росією потужного союзника - Китай! 

Коментарі