Земельні стосунки в Україні в рамках нової цивілізаційної парадигми

Шановні друзі! Прошу висловити Вашу думку. В науковому Товаристві ім. Подолинського жваво обговорюється концепція розвитку села. Текст, який я відправив своїм колегам: Особисто, за браком інформації, не маю цілісного уявлення стосовно концепції розвитку села, хоча проживаю в селі в 40 км від столиці. А щодо земельних стосунків в Україні в рамках нової цивілізаційної парадигми, у стратегічному та оперативному вимірах, моя позиція залишається без змін. Стратегія України, з урахуванням новітніх економічних реалій, повинна базуватись на нових підходах:
- в наш час головними стають соціальні проблеми а не технологічні;
- інформація та інноваційні рішення стають ключовим продуктом економік;
- на перший план державної політики у сфері земельних стосунків повинно вийти питання контролю використання землі як важливої складової життєвого середовища, яке забезпечує збереження безпечного життя на тлі катастрофічного зникнення гумусу.;
-глобальний характер пересування робочої сили;
- технологічне недалеке майбутнє пророкує нам заміну людини роботами та розумними машинами, незабаром роботизация прийде і в сільське господарство;
- суспільна власність на землю повинна бути імперативом економічної стратегії держави. Право на землекористування, а не на землю, як основна соціальна функція, повинна бути прописана в Земельному Кодексі та Конституції і бути єдиною формою власності. Це був би акт великої політичної мудрості, а аграрна реформа – інструментом створення нової парадигми економічного і соціального розвитку та самовідтворення нації;
- торгівля землею порушує природнє право на рівність всіх. У соціально-правовій площині ― ідея рівності всіх, незалежно від обставин, як головний критерій соціальної справедливості. Всі мають однакові права на сонце, повітря, воду і землю, кількість яких обмежена природою, які ще називають «життєвим простором». Торгівля землею—це новий вид дискримінації дітей і ненароджених ;
-держава―єдиний землевласник. Уніфікація в підходах. Єдиний алгоритм землекористування в зв′язку з залежністю від глобальних тенденцій;
- приватна власність на землю не вирішує економічних задач по причині великомасштабного виробництва, яке стає загрозою для економічної ефективності будучи осередком монополізму. Такий висновок спирається на здоровий глузд і підтверджується життєвою практикою.
-приватна власність індивіда на основу фізичного життя нації, яку він не створив є шахрайством;
-роздержавлення землі в Україні, по схемі розпаювання, йде в розріз з ідеалами про природну рівність і справедливість, бо право на землю повинно мати все населення країни;
- світовий досвід показав, що по критичним показникам―затрати енергії і екологічних ресурсів(втрата родючості) селянське землеробство більш ефективне ніж ліберально-олігархічне;
- приватизація землі вже найближчим часом обернеться новою демографічною та соціальною катастрофою;
- земельна реформа повинні ґрунтуватися на господарчому та суспільному самоврядуванні зберігаючи диференційний оптимум і строкатість форм стосунків;
- особисті інтереси індивідууму не можуть бути вищими за суспільні. Засоби виробництва, які забезпечують суспільні інтереси життя народу і держави, не можуть бути ніким приватизованими, бо вони підлягають тільки Законам захисту суспільних інтересів;
-якщо земля є інструментом отримання всіх життєвих благ, які необхідні для існування людини, то ці блага вважаються продуктом суспільної праці і тому не можуть бути привласнені окремою особою або групою осіб;
-продавши землю, держава втрачає соціальні важелі управління територією;
- депопуляцію сільського населення можливо зупинити державною політикою в основі якої буде державна власність на землю;
- торгівля землею ускладнить процес контролю за якістю землі та природоохоронними заходами щодо збереження землі з боку держави, контролю за агроландшафтом, залісненням, розорюванностю, іригацією. Бізнес найменше цікавить довкілля та виснаження ресурсів;
- - обезземелений народ це вже інший народ, це ампутація майбутнього. Селянське господарство більш ефективне бо земля для нього все, частина довкілля, а для плантатора це місце отримання прибутку;
Нарешті торгівля землею стане прихованою формою лихварства без застосування власної праці, що неминуче стане економічною функцією. Новітній клас е-декларантів в Україні вже сформований з трендом: ні продажу землі іноземцям!;
Рік 1978, спеціальна конференція ООН: - "земля, внаслідок своєї унікальної природи і незамінності в житті людини, не може використовуватися як звичайне майно, контролюватися окремими особами, бути об'єктом , не захищеним від ринку... Соціальна справедливість... може бути досягнута лише в тому випадку, коли земля буде використовуватися в інтересах усього суспільства".
Торгувати землею, це теж саме що обирати хворобу замість здоров’я. Ми, українці, повинні задавати задавати світові взірці нових форм суспільного життя. Земля та вода - стратегічний ресурс для планети Земля і її жителів Ті хто виступає за торгівлю землею живуть в дні сьогоднішньому, ніж завтрашньому.
Найкраща інвестиція в майбутнє українського народу, це суспільна власність на землю. Суспільна власність на землю це бар’єр на шляху сучасного неоколоніалізму.
Для роздумів дві цитати: Філосов Кримський: «… якщо Україна, володіючи третиною світових чорноземів, маючи достатньо освічений народ, є однією з найбідніших в Європі, то причина очевидна — державу організовано на чужій психокультурі». Самюель Хантінгтон - в книзі "Зіткнення цивілізацій?", стверджує, що відмінності між народами, полягають у тому, що їх культури несумісні. Не етнічні, а культурні коріння впливають на конфлікти і не політичні та економічні передумови, як думають дехто. Жодна політична чи економічна модель не може однаково реалізована в різних культурах.
РС. За прогнозами вчених, через 120 -- 150 років на планеті може бути цілковито зруйновано родючий шар грунту, За історичний період людство втратило понад 1,5 мільярда гектарів родючих земель, перетворивши їх на пустелі. Це більше, ніж уся площа сучасного світового рільництва, За останні 50 років площа деградованих грунтів збільшилася в 30 (!) разів Загальна площа сільськогосподарських угідь в Україні, які зазнали згубного впливу водної ерозії, становить 13,4 мільйона гектара (32%), у тому числі 10,6 мільйона гектарів орних земель. На 4,5 мільйона гектарів грунти змиті сильно, а 68 тисяч гектарів повністю втратили гумусний горизонт. Вміст поживних речовин в українських чорноземах зараз вдвічі нижче ніж в землях Західної Європи, де більше 150 років триває ера їх хімізації.
Якщо резерви землекористування в США, Канаді, Австралії нині становлять 100% , то в Україні за висновками експертів ООН, -0%.


Микола Бойко

Інтерв'ю голови Аграрної партії України Віталія Скоцика





Коментарі