Виникнення альтернативної, або іншої еліти

Я би почав з банальної констатації того, що Україна сьогодні в руїнах. Суспільство і держава перебувають у вільному падінні. Тобто жодні кроки, жодні рухи, жодні зусилля не дають вирівняти державний курс, та задати йому якісь чіткі координати. Ми опинилися в замкнутій системі, де хаотичне прийняття рішень нівелює можливий потенційний результат кожного з них. Ми не можемо досягнути змін, досягнути хоча б маленьких успіхів, чи приводів для гордості, а тому втрачаємо розуміння самих себе і відповідно доцільності власного існування. Таке розуміння втрачають наші зовнішні партнери та опоненти, яким легше домовитися між собою, ніж досягнути чогось із нами.

Сьогодні ми існуємо на політичній карті світі не тому, що маємо силу, статус, чи вплив, а тому, що ми нікому не потрібні. Нас не треба завойовувати, ми і так задовольняємо всі можливі інтереси.
У кожного результату є свій творець, у нашого, без сумніву, ми.

Політична еліта — є соціальним інженером, в руках якого суспільство всього-на-всього пластичний матеріал. В цьому контексті відразу зазначу, що еліту я розумію, як людей, які перебувають при владі та наділені реальними важелями впливу. Політична еліта несе відповідальність за своє творіння. У нашому випадку — за створення потворної, аморфної та невизначеної України. 

Зокрема, за чотири роки не було запропоновано жодних цілісних концепцій і стратегій розвитку. Політична еліта не зуміла зайняти зрозумілу позицію на міжнародній арені. Взагалі, не було стверджено жодної чіткої позиції, якої б послідовно дотримувалися чинені політики. Нарешті, відсутність консолідації всередині влади, ще раз підтверджує тезу про відсутність цінностей.

Стратегічне бачення. Українська політична еліта наділена баченням, але воно абсолютно нестратегічне. Основною глобальною політичною метою дійсних політиків є здати країну в управління більш ефективним економічним союзам. Однак, це бачення абсолютно не втілене в стратегію визначених кроків у заданому напрямку. Еліта частіше розраховує на якесь везіння, співпадіння чи просто добру волю в русі до світлого образу. Відсутність довгострокової стратегії приносить хаос і розбалансованість у її діяльності. Разом із цим, будучи безціннісними та безідейними, українські політики наділені тими егоїстичними та меркантильними вадами, які притаманні пересічним українцям. Більш конкретними та ефективними є стратегії із забезпечення безбідної старості, навчання та заможності майбутніх дітей. Тобто це більш ефективні стратегії цих політиків. Треба визнати, що в цьому вони досягають значних успіхів. Власний шлях українського політика передбачає нагромадження капіталу та вибивання гарантій безпеки при виході з політики. Це можна спостерігати в діяльності всіх без винятку політиків, які випадають за борт владного корабля.

Власне стабільна політична еліта завжди формується з конкретних середовищ, які забезпечують її компетентними людьми з відповідними цінностями та підходами. Це можуть бути інтелектуальні середовища, це можуть бути бізнесові, військові на прикладі деяких країн, залежно від специфіки. В Україні еліта формується хаотично, єдиним механізмом рекрутингу є ресурси. Тобто українські політики апріорі не можуть бути цілісною субстанцією, оскільки представляють абсолютно різні середовища, різні знання та різні культури тощо. Відповідно, вони приречені на конфлікт і низьку ефективність. Як наслідок — еліта володіє низьким рівнем політичної ефективності, та завжди перебуває під загрозою знесення. Кризу рекрутингу можна заочно спостерігати на списках політичних партій.
Тобто в сорока шести мільйонному суспільстві найбільші політичні партії не спроможні сформувати повноцінний список. Тобто список якихось лідерів, чи, скажімо, компетентних представників. Це є наслідок ресурсного відбору, коли більшість фінансового капіталу у нас зосереджено в обмежених руках і відповідно обмежує доступ потенційних лідерів за таких умов, коли ресурси виступають основним елементом входження в політику. 

Недовіра. В українському суспільстві слабко розвинена громадянська активність і соціальний капітал. Відповідно, зберігається високий рівень взаємної недовіри, породжений складною соціальною ситуацією ще радянських часів. Недовіра перешкоджає виникненню будь-яких колективних дій, організованих знизу. Разом із цим, недовіра роздроблює суспільство і ставить більш-менш організовані групи у взаємне протистояння, що послаблює їх в конкуренції з провладними групами. Недовіра дезорганізовує суспільство та виносить на перше місце низькі потреби та цінностях матеріального задоволення. По суті, вона ставить суспільство в умови виживання. Тобто індивідів вона ставить в умови виживання та покладення виключно на власні сили.

Цінності. На сьогоднішній день важко визначити цінності альтернативної еліти, оскільки тут важливе значенням мають концепції та ідеологічні доктрини, в полоні яких будуть перебувати її представники. Відразу варто зазначити, що альтернативна еліта може бути виключно ідеологічною, оскільки тільки ідеологія зможе забезпечити її цілісність і протистояння загальним тенденціям. Тобто для мене це є одна з ключових рис. Виходячи з принципового протиставлення чинній еліті та особливого завдання виконання формотворчої місії, я б виділив дві базові цінності альтернативної еліти. Тобто, це якби дві цінності більш загального характеру — це відповідальність та гідність. Наявність відповідальності формує стійність переконань, послідовну політичну історію, і загартовує еліту в тому, в що вона вірить. Щоб претендувати на статус альтернативної, еліта мусить ставити відповідальність задекларованій ідеї вище ситуативних рішень та досягнень. Фактично відповідальність та послідовність, яку вона породжує, мають гарантувати досягнення довгострокової стратегії в отриманні влади. Тому що короткострокові стратегії для альтернативної еліти не можуть працювати.

«Виникнення альтернативної, або іншої еліти»

Victor Andrusiv

Коментарі